Інформаційне Суспільство: бути чи не бути

Будь-яке виробництво із запровадженням інформатизації набуває тенденції до мініатюризації (і далі – мікро- й наномініатюризації). Речі навколо нас стають розумними – від виробничої лінії до холодильника, від собачого нашийника до розетки. Буквально за кілька років наш офіс, помешкання, транспорт замайорять повідомленнями: “Скінчилось молоко”, “Накопичилось надто багато пошти”, “Автобус буде біля вас за три хвилини сорок секунд”, “Собака хоче води” і т.ін.

Можна з’їхати з ґлузду від такої балакучості? Фахівці з інформаційних технологій подумали вже й про це. Заздалегідь ведуться розробки “усамостійненої” інтерактивної техніки. Пральня сама дистанційно замовить у торгівельній комп’ютерній мережі порошок, коли він скінчиться. Холодильник підрахує бюджет родини на харчування, швидкість витрачання кожного продукту, склад місячної корзини споживання, знайде найдешевшу пропозицію за кожним пунктом і зробить попереднє замовлення. Нашийник ввімкне й вимкне воду для собаки, відчинить і зачинить двері, виведе її на прогулянку за контрольованим маршрутом, викличе ветеринара й замовить засіб від бліх. Адже стрес від надлишкового потоку інформації, який може стати навіть агресивним, – штука серйозна.

Тож, як бачимо, ніщо не має бути випущено з поля зору в процесі запровадження інформаційних технологій у наше життя. Кожен аспект нашої життєдіяльності неминуче має набути цифрових характеристик, оскільки технології, “розірвані”, розкидані в окремих речах, що нас оточують, – марні, даремні, непотрібні. Як дорога іграшка, надто крихка для того, щоб її бодай торкатися.

Коли ж виникає інформаційна мережа, навіть локальна, користь від інформатизації зростає експоненціально, кожного кроку ефективність збільшується чи не на порядок. Сенс інформаційних технологій саме у їх синергізмі, ефекті об'єднаних можливостей і потенціалів.

Інформатизація необхідно характеризується системністю. Все потроху включається до діалогу людина-довкілля, все набуває активного інтерфейсу, дружнього до користувача. Вже більше сторіччя тому – у 1851 році – Натаніел Готорн, американський фантаст і натхненник розвитку телеграфу, зауважив, що електрика перетворила матеріальний світ на величезну нервову систему. Земна куля стала величезним мозком з чуттям і розумом. 7

Як вже було сказано, можливості комп’ютерів, об’єднаних в мережу, – це не просто сума можливостей кожного з елементів. Збільшення відбувається астрономічне. Вже тепер симулювати таку складну хаотичну систему як, скажімо, вірус СНІДу чи екологічний баланс, не забере багато часу. Плюс забезпечується доступ до роботи над цим практично необмеженої кількості фахівців.

Таким чином, завдяки новим можливостям обсяг і структура знань міняються і кількісно, і якісно що кілька років. Тож раз набута освіта вже не забезпечує сталого професійного рівня, достатнього на все життя. Постійне ж навчання паралельно з роботою вимагає зміни принципу освіти. А для нового покоління – розробки нової педагогіки: системи виховання особистості, адаптованої до Інформаційного суспільства.

Окрім технології, науки, освіти й виховання, глобалізація інформаційних мереж змінює й фізичний спосіб роботи і навчання, додаючи до них префікс теле-, себто дистанційний. Таким чином, пошук роботи чи вступ до навчального закладу більше не означає зміну місця проживання. Більше немає потреби через це розривати родинні зв'язки. До того ж телеробота дозволяє більше часу приділяти дітям, а отже повертає традиції родинного виховання.

Також і духовне життя людини з поширенням інформатизації набуває нових рис завдяки новим можливостям. Виховується релігійна терпимість, оскільки різко збільшується доступність інших переконань, доступність вільного спілкування з їх носіями. А які зміни провіщує поява такого феномену, як цифровий єпископат – можливо, цифрову Реформацію? Відвідування святинь в режимі он-лайн, персональна електронна капличка, електронний молитовник на 10n молитов за секунду – людська вигадливість безмежна, особливо коли на ній можна заробити.

Анонімність, деперсоніфікація, ба навіть симуляція особи в Мережі (стать, вік, освіта, національність – будь-що може бути приховане чи змінене лише натисканням кількох клавіш) – яких перетворень зазнають моральні установки особистості, її власна система цінностей? І, відповідно, система цінностей суспільства так само має зазнати певних трансформацій.

Ми не можемо вам сьогодні сказати, куди саме спрямують людство сили соціальної і психологічної адаптації. Проте ми цілком точно знаємо, що шлях тут буде пройдено чималий.

Одним з найнаочніших прикладів є переміщення до віртуальної реальності світових культури й мистецтва. Причому тут відбувається подвійний процес – одночасно і виникають специфічні мережеві види культурної та мистецької діяльності, що можливі лише у гіперпросторі, і створюються он- чи оф-лайнові версії (себто в Мережі чи на дисках або інших носіях інформації відповідно) реально існуючих музичних творів, виставок, музеїв, бібліотек, пам’ятників тощо.

Перенесення в інформаційний простір культурних надбань практично всіх націй і часів робить їх доступнішими. Адже тепер не треба вишукувати вільних грошей і часу, аби відвідати Версаль чи Ермітаж. Не треба жодних дозволів і статусів для вивчення раритетів літератури чи мистецтва. Можна “власноруч” повторити роботу археолога чи реставратора, ба навіть мазок за мазком працювати з Леонардо над Джокондою . Можна практично все, аж до щогодинного підпалу Ермітажу, оскільки оцифрована його версія чесно з’являтиметься перед вами цілісінькою з кожним запуском програми.

Мистецтво стає справді близьким народові – двері у цілий світ втілює дедалі компактніше створіння (хіба це річ, якщо має дедалі більше розуму й несе дедалі більшу відповідальність і за нашу роботу, і за дозвілля, і за освіту!), яке мешкає на нашому робочому столі.

Комп’ютер уможливив активну взаємодію культурних просторів кожного з користувачів, об’єднавши їх у єдине культурне буття планети. Культурний простір стає глобальним. Що буде властиво цій новій культурі: еклектизм чи універсалізм? Вона атомізується до культурних сфер мільярдів індивідуумів чи зіллється в єдину планетарну свідомість?

І ще один, практично ірреальний аспект: однією з властивостей Інформаційного суспільства є безстроковість. Право на особисте інформаційне безсмертя. Довгі сторіччя панування книги вона була безсмертям її авторів. В Мережі кожен користувач – сам автор свого безсмертя.

Тепер кожна людина може оцифрувати архіви, документи, що їй належать, і потенційно необмежений час їх зберігати. 8 Так само практично необмежений час по фізичній смерті може тривати обмін інформацією між її “електронною версією” (архівами, статтями, інтерв'ю, зверненнями, фото, відео тощо) та цілим світом інших користувачів.