Інформаційне Суспільство: бути чи не бути

Позитивну динаміку зростання Інтернету в Україні підтверджують дані зростання трафіку: якщо 1999 року трафік зріс на 4%, то 2000 року – вже на 9%. Загальна пропускна здатність зовнішніх каналів, використовуваних українськими операторами для доступу до зарубіжних інформаційних ресурсів, перевищила 90 Мбіт/с. 122

Але, як ми вже зазначали, жодні цифри не є приводом для зменшення зусиль. Те, що виглядає як значний прогрес відносно початкового періоду розвитку Інтернету в Україні, відносно європейських чи світових показників – а особливо показників, які може й повинна мати Україна, – виглядають дуже й дуже скромно.

Тож завдань для українських органів влади всіх рівнів і спеціалізацій вистачить на всіх і кожного фахівця, що вже є в їхньому розпорядженні чи котрі матимуть бажання набути відповідних знань. Технарі й гуманітарії можуть розбирати собі, кому яке завдання до вподоби – і ще залишиться.

Саме тут незайве буде нагадати, що держава – це ми. І коли завдання стоїть перед державою – тим більше завдання, що стосується нашого життя, добробуту, роботи, навчання й відпочинку на найближчі півсторіччя як мінімум, – це значить що таке саме, маленьке чи велике, але, зрештою, посильне завдання стоїть перед кожним з нас.

Хто не вміє – навчитись використовувати інформаційні технології. Хто вміє – вдосконалювати знання. Хто знає досконально – створювати нові самому . І так – до нескінченності. До Глобального Інформаційного Суспільства.

Розділ шостий, завершальний

Інформаційне суспільство: глобальне, європейське, українське

Що ж, ми завершуємо розгляд проблеми побудови Інформаційного суспільства в Україні. Ти, шановний читачу, познайомився із загальними положеннями, походженням і термінами теорії Інформаційного суспільства, розібрав разом з нами питання функціонування цифрової економіки, розвитку інформаційних технологій і роботи над нормативним забезпеченням інформатизації, з’ясував роль держави щодо кожного з цих аспектів, а також дізнався, чому і яким чином слід працювати над адаптацією людей до нового світу.

Ми до певної міри (адже огляд справді вийшов доволі побіжний) вдоволені проробленою роботою. Й, узагальнюючи все вищесказане, ми повертаємось до початкової теми: яке саме місце України у цьому новому світі, який шлях варто обрати нам і нашій державі, аби досягти мети?

Найперше, маємо констатувати неприємний факт для тих, хто волів би зачекати з будь-якими рішучими кроками. Двополюсний геополітичний світ розпався, поступившись місцем новому, динамічному й постійно змінюваному глобальному середовищу. І тепер ніхто не матиме можливості сховатися за спину якогось політичного блоку, залишаючись анонімним у своїх діях чи бездіяльності.

Україна мусить, так само, як і в інших аспектах своєї діяльності, сформувати власне, українське обличчя державної інформатизаційної політики, обрати власні тактику і стратегію. Світ сприймає Україну крізь призму рішень саме її уряду, глобальної активності саме її економіки та науки, цінностей саме її культури. Тож кожен наш крок або нашкодить нам, або наблизить до авангарду нового суспільства, але ні в якому випадку не залишиться непоміченим.

Коли людство можна було порівняти з родиною, членами якої були раси й нації – тоді можна було припустити, що решта не помітить, коли в когось одного “муляє черевик” економіки, освіти чи будь-чого ще. Сьогодні людство – єдиний організм. І коли вже десь свербить – чухатись буде ціла планета.

Інформаційна цивілізація, як вже було сказано, – доба знань. А знання не бувають вітчизняними чи зарубіжними. Коли вони перетворюються на головний ресурс – економіка, політика, та й практично всі інші суспільні інститути можуть бути тільки світовими. На шляху до такої повної глобалізації взаємозалежність країн багаторазово зростає.

Проте в жодному випадку Україні не слід непокоїтись через можливу втрату національної самобутності у наднаціональному і наддержавному гіперпросторі. В тім-то й справа, що втрата ця неможлива, у ХХІ сторіччі нереальний космополітизм сторіччя ХІХ. Навпаки, Інтернет надає можливість збільшити культурне розмаїття, котре є однією з властивостей – і переваг – Інформаційного суспільства, посилити культурний обмін між країнами світу. 123

На Україну чекає інформаційний світ. Та ближчою метою є Європейський інформаційний простір. В цьому нам так само готові надати всю можливу допомогу. Ми маємо на увазі, зокрема, Європейську інформаційну мережу з міжнародних стосунків та регіональних досліджень. Стратегічною метою цієї міжнародної системи і є реалізація одного з найефективніших шляхів інтеграції країн Західної та Східної Європи, а саме – інтеграції у сфері інформатизації. 124

Для України інформатизація – шлях не лише до європейської інтеграції, але й до економічного добробуту. Доказом цьому є досвід Франції, нашого традиційного партнера, з яким Україна завжди мала надзвичайно дружні стосунки. Тож коли французький уряд зіткнувся з нагальною необхідністю розбудови інформаційно-телекомунікаційної галузі, коли перед французькою економікою постала реальна загроза бути буквально задушеною навалою зарубіжних продуктів та технологій, – тоді уряд на чолі з Ліонелем Жоспеном ухвалив національну програму розвитку галузі. Це було 1997 року. За два роки компанії інформаційно-телекомунікаційної галузі Франції вийшли на четверте місце у світі.

Це четверте місце означає справді серйозний вклад у французьку економіку, значне збільшення бюджетних надходжень і додаткові успіхи у боротьбі з безробіттям у країні. Адже 1999 року сектор інформаційно-телекомунікаційних технологій складав вже 5% глобального інформаційного продукту – більше, ніж індустрія туризму або ж автомобілебудування разом з енергетикою. 125

З нашим науковим, кадровим, технологічним потенціалом долучитися до вигод, що їх мають розвинені країни від галузі інформаційно-телекомунікаційних технологій – справа кількох років цілеспрямованих системних зусиль.

Міжнародна економічна кон’юнктура сприяє саме такому розвиткові подій: більшість економістів очікує, що стимульоване технологіями найвище зростання (економіки, зайнятості) відбудеться саме у країнах, що розвиваються, протягом наступного десятиріччя. 126

Власне українська стратегія інформатизації нині розробляється за участі вітчизняних економістів, правників, урядовців, наукових робітників інформаційно-телекомунікаційної галузі, а також підприємців, журналістів, фахівців з ІТ, активістів громадських організацій найрізноманітнішого спрямування, робітників освітянської сфери і просто небайдужих користувачів Мережі. Суспільно значуща робота справді виконується всім суспільством.

Вироблення дієвої, ефективної національної стратегії розвитку Інформаційного суспільства – найважливіше завдання, що має бути виконане негайно, бо від нього залежать всі наступні, великі й малі, кроки на шляху до Глобального Інформаційного Суспільства.