Інформаційне Суспільство: бути чи не бути

Щодо функціонування глобальної мережі Інтернет, нова структура законодавства має й надалі розглядати послуги передачі Інтернету таким же чином, як і інші послуги передачі.

Існуюча структура регламентування телекомунікацій вже охоплює послуги передачі Інтернету, котрі, наприклад, дозволяють користуватися електронною поштою та подорожувати всесвітнім павутинням. Жодні заходи, специфічні для Інтернету, на цій стадії не передбачені. Лише до сфери електронної торгівлі Інтернетом мають застосовуватись інші заходи, зокрема документи щодо юридичних аспектів електронної торгівлі на внутрішньому чи зовнішньому ринках.

Стосовно такого питання, як збереження в Україні громадської злагоди, надзвичайно важливим є дотримання принципу універсального обслуговування. Забезпечення доступного для всіх підключення до послуг комунікацій, необхідного для участі в Інформаційному суспільстві, лишається ключовим пріоритетом для держави.

Переваги інформатизації буде усвідомлено лише тоді, як всі будуть спроможні брати у цьому участь. Необхідно уникнути появи “цифрового вододілу”. Існуюча законодавча структура визначає набір послуг, які складають універсальне обслуговування.

Ці послуги можуть навіть фінансуватись згідно зі схемами, що компенсують витрати провайдера універсальної послуги за рахунок внесків його конкурентів, якщо буде визначено, що надання універсального обслуговування є несправедливим навантаженням для оператора, призначеного надавати ці послуги.

Додатково до фінансування громадського доступу з бюджету (наприклад, для шкіл та бібліотек), існує значний вибір схем фінансування універсального доступу. Але тип послуг, фінансованих відповідно до таких схем, має бути ретельно оцінений. Розширення зобов’язань з надання універсального обслуговування має ухвалюватись на основі аналізу попиту на це обслуговування з оцінкою його соціальної та економічної значущості. Інакше є ризик порушення конкуренції та несправедливого перехресного субсидування. 109

Але ми знову хотіли б наголосити на впровадженні саме мінімально необхідного законодавчого регулювання. Європейські структури вже усвідомили, що, наприклад, аудіовізуальна промисловість Європи (одна з сектора TIMES) вже сьогодні надто обтяжена інструкціями, а деякі з тих інструкцій, що сьогодні ще працюють, незабаром застаріють разом із впровадженням нових технологій. І весь цей багаж заважає розвитку динамічного Європейського ринку.

Група Бангеманна з цього приводу висловила переконаність, що технологічний прогрес і розвиток ринку передбачають, відмову Європи від політики, заснованої на принципах, які належать часові до поширення інформаційних технологій.

Згідно з Доповіддю групи, ключове питання створення нових ринків (себто і в Україні також) – потреба у новому регулятивному оточенні, що базуватиметься на конкуренції. Це також стане передумовою для мобілізації приватного капіталу, необхідного для інновацій, зростання й розвитку.

Група Бангеманна навіть прогнозує, що за наявності відповідного правового поля не виникатиме жодних потреб у громадських субсидіях, оскільки стале законодавство – гарантія впевненості для приватних інвесторів, що їхній капітал і буде залучено у цілком достатньому обсязі. Бюджетні ж інвестиції збережуть певне значення, проте за рахунок не збільшення відрахувань, а “перефокусування” існуючих видатків. Зростання продуктивності та підвищення якості, оптимізація надання державних послуг за рахунок інформатизації дадуть потрібні заощадження. І ці кошти спрямовуватимуться на розвиток технологій у сфері державних та суспільних інтересів. 110

І ще кілька слів щодо проблем законодавчого регулювання діяльності в Мережі. Як ми дедалі більше переконуємось, це не настільки необхідний елемент існування Мережі – через його низьку ефективність. Значно вигідніше перекласти безпосередню відповідальність за вироблення норм користування і Мережею, і додатковими послугами в ній, і різноманітними програмними продуктами на безпосередньо зацікавлену сторону – на корпорації. Пояснимо свою думку.

В мережі Інтернет застосування організаційно-технічних норм характеризується надзвичайно високим, майже абсолютним рівнем ефективності. Справді, виконання юридичної норми зумовлене чисельними факторами, серед них і суто суб’єктивного характеру. Наприклад, дотримання юридичної заборони забезпечується, серед інших засобів, можливістю карного (чи іншого) переслідування й покарання. Легко побачити, як часто такі заборони чи обходяться, чи прямо порушуються, незважаючи на можливі санкції.

У випадку ж невідповідного дотримання організаційно-технічних норм унеможливлюється досягнення тієї мети, заради якої такі норми було порушено. Надання послуг зв’язку без відповідної ліцензії (на порушення закону) саме по собі може й не потягти за собою несприятливих наслідків (до першого візиту представника контролюючих інстанцій), але використання неналежного обладнання чи програмного забезпечення при спробі зв’язатись з вузлом Інтернет-провайдера робить бажане з’єднання неможливим, незалежно від наявності чи відсутності щодо цього яких-небудь законодавчих актів.

Використання Інтернет-технологій дозволяє здійснювати обмін інформацією у найкоротший термін і незалежно від географічних кордонів та відстаней. Тому дуже багато з норм і правил, що регламентують обмежувальний порядок використання тієї чи іншої інформації (наприклад, які захищають конфіденційні відомості чи охороняють авторські права), в умовах Інтернету просто втрачають сенс.

Це відбувається не тому, що вони припиняють діяти чи неможливо примусити до їх дотримання методами державного контролю. А тому, що витрати на такий контроль і такий примус можуть бути просто непорівнювані з масштабом тих цілей (цілком пересічних, буденних – на рівні побутового сприйняття), що їх може бути досягнуто.

“Мережеве суспільство”, що постійно розширюється, виробило свої власні правила поведінки в мережі. Абсолютна більшість користувачів мережі дотримується їх без будь-якого владного впливу з боку державних структур. Очевидно, що норми і правила поведінки складаються в результаті саморегуляції “інформаційних співтовариств”. Їх можна критикувати чи розхвалювати, уточнювати чи узагальнювати. Зрештою, можна надати їм юридичної сили (наприклад, як джерелу правового звичаю за розгляду спірних ситуацій), але було б абсурдно намагатися їх на державному рівні скасовувати чи замінювати іншими, завчасно розробленими нормативними актами.

Традиційні правові інститути не втратять свого значення у впорядкуванні тих чи інших процесів розвитку Інформаційного суспільства. Інша справа, що застосовуватимуться вони часто до геть нових видів правостосунків. І це, безумовно, супроводжуватиметься певною затримкою в “освоєнні” відповідної юридичної техніки і конкретних механізмів правозастосування.