Не вдаючись до імперативів чи єдино правильних рецептів, ми наведемо просто перелік вже існуючих моделей розвитку Інформаційного суспільства, який склала Ольга Вершинська, заступник директора Інституту народонаселення Російської академії наук.
Загалом у світі існує дві моделі інформатизації: західна та азіатська. Західною моделлю інформатизації називають шлях, котрим йдуть індустріально розвинені країни. Розглянемо, яка саме роль відводиться державі у деяких з національних інтерпретацій західної моделі.
У шведському урядовому звіті 1994 року щодо розвитку інформаційних технологій “Крила людським можливостям” було запропоновано введення перехідного періоду, під час якого уряд бере керівництво на себе і є гарантом інтересів не лише ринку, але й індивідуумів.
Провідну роль уряду закладено і у французькому звіті. Відділ телекомунікацій іспанського уряду дотримується схожої позиції, вважаючи, що роль уряду полягає у забезпеченні переходу від послуг для еліти до послуг для всіх, перш за все в галузях телеосвіти й телемедицини.
В той же час Євросоюз сьогодні робить значний наголос на необхідності лібералізації й приватизації виробництва інформаційно-телекомунікаційних технологій, особливо у сфері телекомунікацій. Цей підхід особливо чітко прозвучав у звіті Євросоюзу 1994 року, підготованому під керівництвом М.Бангеманна, де вказано, що роль держави – у захисті сил конкуренції й гарантуванні політичного схвалення Інформаційного суспільства.
В цілому європейський підхід до інформатизації орієнтований на функціональне й практичне інформування мешканців, а не на розваги, як в США. Однак тут необхідно відзначити, що сама ініціатива інформатизації домогосподарств не має в Європі такого великого розмаху, як в США.
Ідеологічно модель успіху країн Азії базується на запереченні західних норм, на ствердженні власних ціннісних орієнтацій та прагненні розробити новий підхід до індустріалізації і соціального розвитку.
В основі цієї моделі – співпраця держави і ринку, спроба встановити зв’язок між культурними цінностями, властивими конфуціанству (робітнича дисципліна, наголос на освіті, ощадливість, родинні цінності – відданість, довіра й взаємодопомога на базі визнання авторитету), та соціальними трансформаціями.
Філософські принципи співіснування і співпроцвітання, розділеної всіма радості зростання, поруч зі здатністю уряду сприяти інституціоналізації цих принципів на рівні окремої організації – ось, на думку азіатських вчених, основа успіху.
Головним пріоритетом стає власне виробництво нового знання, нових технологій, нових продуктів. Важливі не лише революційні відкриття на цьому шляху – важливий пошук нових застосувань відомих знань і технологій. В центрі уваги – нові ідеї, точки зору й не поціновувана раніше оригінальність. Триває пошук інституціонального способу заохочення такого роду діяльності й людей, що володіють піонерським, підприємницьким духом.
Оригінальність, різноманітність, відмінність від інших починають поціновуватись значно вище типовості і конформізму.
Роль держави – створювати сприятливі умови для творчості у сфері інформаційного розвитку, зменшувати ризик підприємців, що діють у пріоритетних галузях. Японський уряд зрозумів, що для стимуляції творчої діяльності інтелектуальний капітал нації має стати набутком усіх, бо це – суспільне благо, котрим не можна володіти індивідуально у загальноприйнятому сенсі. Японія дотримується тієї точки зору, що у розвиненому Інформаційному суспільстві потрібна державна підтримка інтелектуальної діяльності.
Що стосується країн, що розвиваються, то для них чітко вирізняються дві принципово різні стратегії: приватизація і лібералізація. Приватизація – це передача державних підприємств і видів діяльності у повне або часткове приватне володіння чи контроль. Лібералізація – це зниження бар’єрів для входження до ринку чи його частини за допомогою дозволу третім сторонам конкурувати з відомими, зазвичай монопольними виробниками товарів і послуг.
Досвід показав, що ті країни, котрі намагалися одночасно проводити приватизацію і лібералізацію, зазнали невдачі і розтягли досягнення цих цілей у часі.
Причому азіатська модель реформи характеризується тим, що реформа починається із запровадження конкуренції, залишаючи будь-яку серйозну приватизацію на потім, проте зрештою повної приватизації так і не відбувається.
Латиноамериканська ж модель починається з приватизації, покликаної швидко покращити якість комунікаційних послуг ціною затримки введення на ринок конкуренції. Ця модель є швидшою та сміливішою.
Але, скажімо, Індія не обрала ані шляху повної приватизації, ані шляху м’якої лібералізації. Її шлях можна назвати проміжним. 127 Що не завадило їй стати найбільшим експортером віртуальних робітників у галузі інформаційно-телекомунікаційних технологій та одним з найбільших виробників програмного забезпечення, кількаразово збільшивши за рахунок технопарків обсяг національного доходу за мінімальних видатків. І це не враховуючи потік інвестицій від найбільших корпорацій світу.
Інформатизація дозволила Індії віднайти кошти на розвиток соціальної сфери, взятися до підйому інших галузей, занепалих чи слабко розвинених. Загалом перспективи країни значно покращилися, і результати такого продуманого і швидкого розвитку позитивно позначаться на житті кожного громадянина вже за кілька років. Хто насмілився б прогнозувати таке для понад мільярдної, голої й босої Індії ще десять років тому?
Системність, цілеспрямованість, продумана, чітка стратегія розвитку, і головне – свідоме конструктивне бажання змін на краще – і Українське інформаційне диво стане реальністю.
Примітки:
1. Речь г‑на Рона Зоммера, председателя Совета директоров компании Дойче Tелеком АГ на открытии выставки CeBIT 2000 в Ганновере.
2. Бачило И.Л. Потенциал законодательства в процессах становления информационного общества // http://www.iis.ru/infosoc/emag.nsf/BPA/42a20a4e51c46860c32568c40043ef9f
3. Дрожжинов В., Широков Ф. Европейский путь построения информационного общества // http://pcweek.ru/year1998/n47/cp1251/reviews/chapt1.htm
4. Тапскотт, Дон. Электронно-цифровое общество. – К., 1999. – С. 4.
5. Див. Nicholas Negroponte. Being digital. – N.Y., 1995.
6. Тоффлер Э., Тоффлер Х. Создание новой цивилизации. Политика третьей волны. За: Alvin and Heidi Toffler. Creating a New Civilization. The Politics of the Third Wave. – Atlanta, 1995 // http://www.freenet.bishkek.su/jornal/n5/JRNAL511.htm
7. Тапскотт, Дон. Электронно-цифровое общество. – К., 1999. – С. 11.
8. Петров С.Т. Информационное Общество: На пути к информационному государству //
http://www.iis.ru/infosoc/emag.nsf/BPA/4b29b07b0987dfbdc32568f6002d5ab2
9.Там само.
10. Тоффлер Э., Тоффлер Х. Вказана праця.
11. Тапскотт, Дон. Вказана праця. – С. 11.
12. Тоффлер Э., Тоффлер Х. Вказана праця.
Завантажити реферат